Ексклюзивне інтерв’ю Ади Роговцевої для компанії RB Group

25.01.2014 року 18:30 Київ вул. Грушевского 30/1 Центральний Будинок Офіцерів… За вікном сирени, мітинги, вибухи… У гримувальній кімнаті готуємося до Творчого вечора Народної артистки СРСР Ади Роговцевої.

Пропоную обрати мову для спілкування — Ада Миколаївна безальтернативно наголошує на українській, адже це спеціально для сайту та сторінок у соцмережах театрально-концертної компанії “RB-group”:

Слава Жила: Дуже дискусійний настрій у людей, що придбали квитки на Ваш творчий вечір, все переживали буде він чи не буде, обривали нам телефони, а ми всіх вмовляли: “Не переживайте! Творчий вечір відбудеться!”. Чи не здається Вам, що Ваш творчий вечір – це вже історична подія, адже кругом революційні настрої? Чи знаковий він для сьогодення?

Ада Роговцева: Люди тебе напевно питали: “Чи буде чи не буде?”, — тому що був назначений вечір Богдана Бенюка, а його відмінили. Так само могли відмінити сьогодні і творчу зустріч зі мною. Це одна причина, а друга причина – те, що могли бути такі події, що його б просто закрили: вулицю закрили б, або Будинок офіцерів. Я чула, що були наміри саме щодо цієї будівлі, — так що у людей була причина сумніватися. Але так склалося, що бачиш: я сиджу тут і вже через півгодинки вийду на сцену. Бог дасть!

DSC_3618s

С.Ж.: Вся Україна у вирі подій піднялася… Чи буде у Вас якесь посилання саме до театрів та театралів, акторів, режисерів, які працюють в обласних театрах? Адже, ми знаємо, що студенти університету імені Карпенка-Карого, театрали та кіношники долучаються до Євромайдану…

А.Р.: Ти знаєш, якби я знала, яким має бути те посилання і до кого звернутися, то я б, може, звернулася, зробила б це! Але мені здається, що драматичні театри вони останні з тих, хто до чогось приєднується, бо на них не звертають уваги… Ну, не зіграють вони виставу, ну той що. Або зіграють іншу виставу, або взагалі закрили театр та пішли всі на фронт — не знаю як воно має бути… Зараз у першу чергу треба захищати життя! На сьогоднішній день перше — це захист людського життя! В Уставі Ізраїльської армії, боюсь збрехати, є таке, що “якщо ти потрапив у полон, то розкажи все, або навіть збреши, аби ти був живий! Тому що твоє життя найцінніше за всі таємниці і за всі державні секрети, воєнні тайни — треба все-все видати, аби ти залишився живий, а ми вже потім розберемося!”. Адже, можливо, поки ми зараз говоримо, там вмирає людина, гине людина… Якусь дівчинку побили і вивезли у ліс. Якусь юну дівчинку! Що з нею? І вже ні про що не хочеться думати і ні про що не хочеться говорити… Я як жінка, як жінка у солідному віці, ні про що більше думати не можу. А що там театр, може хтось щось таке зробить, що може навіть і я не помічу… Ми зараз у вирії подій і в небезпеці, яка загрожує людям. А як театрам до цього пристосуватися та як театрам до цього приєднатися — це вже другий етап. Бо, я йшла сюди із тим, що у Президента лежить наказ про введення військового стану. Чи буде він впроваджений, чи ні… Але це історія – Велика історія, що зараз відбувається щохвилини.

С.Ж.: Як саме вплинуть революційні події на театральне мистецтво?

А.Р.: Ти знаєш, ось Ющенко – він все ж таки посилив у голову цю українську ідею! Адже за ці роки це покоління росло розуміючи, що ми українська держава з мовою, літературою. Сьогодні Марія Матіос стояла в суді, відстоювала людей. Я вклоняюся низенько цій жінці! Вона стояла і захищала людей від судів, захищала невинних, так само як декілька днів тому ми захищали дітей з театрального університету. І ще там двоє дітей сидять у СІЗО. То, мені здається, що зараз ця робота найважливіша. А наслідки, то ми знаємо, що помаранчева революція мала вплив, відкидаючи усі інші аспекти. Те що зараз відбувається уже ввійде в підручники…

С.Ж.: І все ж таки хочеться додати оптимізму… У нас із Вами запланована на 29 травня публіцистична вистава “Свідоцтво про життя” на основі однойменної книжки, де автором є саме Ви. Скажіть, будь-ласка, у двох словах про виставу, про те, що її робила як режисер Ваша дочка — Катерина Степанкова…

А.Р.: Так, давай Катя тут поруч. Давай, Катю, іди скажи про виставу…

DSC_3639s

Катерина Степанкова: З одного боку – це бажання подарунку мамі, але вона так досі і не бачила виставу сама. Адже за задумом Ада Миколаївна з’являється пізніше і її ніхто не мусив бачити. З іншого боку – книжку актриси про її життя, книжку про театр варто, мабуть що, грати! Тобто, мені здалось, що презентація має бути театралізована. І виникла ідея, що п’ять київських актрис, яких Ада Миколаївна власне вибрала сама, розповідають її словами, або словами тих героїв, які є у книзі Ади Миколаївни. Все це реальні люди, а не прототипи чи персонажі. І допомагають їм двоє чоловіків. Бо де ж без чоловіків! Тому є Халатов, Романов, Лавров, є діди…

А.Р.: Є Кость Петрович!

К.С.: Багато чоловічих голосів у цій книзі, які б мусили звучати… Принцип вистави — це читка, репетиційна читка тексту п’єси начебто за книгою Роговцевої і жарти з приводу того хто буде грати Роговцеву: «- Я! — Ні, я! — Ти ще посидь трошки!» Така собі історія на сімох акторів… 

С.Ж.: Я Вам дуже вдячний! Нас підганяє вже третій дзвоник і чекає повна зала.

Ось так, у двох словах…

З повагою, Ваш — Слава Жила.

Популярные статьи: