Ольга Сумська у Вінниці – про роль жінки Бонда, борщ для Горянського і протидію осінній депресії

Ольга Сумська у Вінниці – про

У ексклюзивному інтерв’ю Ольга Сумська розказала про секрет довговічності шлюбу, нинішнє відродження українського кіно і свої нові ролі в Україні та Польщі у серіалах «Найкращий тиждень твого життя», «Блондинка» і «Нити судьбы».
«Любити життя у всіх його проявах», «Завжди берегти своїх чоловіків», «Вміти пробачати, якщо всім тілом відчуваєш кохання» — головні життєві принципи еталону краси і жіночності, народної артистки України Ольги Сумської. Поговорити з улюбленою акторкою 20minut.ua вдалося у день вінницької прем’єри комедії «Сублімація любові», яку 29 вересня у Будинку офіцерів Ольга Сумська презентувала разом зі своїм колишнім і нинішнім чоловіками – Євгеном Паперним і Віталієм Борисюком. Після двох годин веселої, легкої і неординарної комедії, зіркове тріо вінничани вітали бурхливими оплесками, стоячи. Кохання у Вінниці з цими чудовими акторами – взаємне) – Ольго, у Вінниці ви буваєте досить часто. Який найяскравіший спогад, пов’язаний із Вінницею? – Кожен! Кожен раз, коли ми приїжджаємо у Вінницю — це творча подія, тому що глядач чекає. Зараз ми привезли нову виставу «Сублімація любові». Трикутник, який завжди у моєму серці (посміхається). Тому що на одній сцені чоловіки мого життя: перший чоловік Євген Паперний і мій чоловік Віталій Борисюк. Хто б міг подумати, що через кілька років перипетій, які торкнулися нашого особистого життя, ми зустрінемося так творчо і натхненно… А Вінниця — це завжди свято! Адже, по-перше, це земля нашого Президента — особливий настрій тут вирує завжди! І люди дуже нас зворушливо приймають: і радо, і щиро. Коли ми під’їжджали до Вінниці, буквально за декілька кілометрів до в’їзду, нас уже чекали з короваєм. Де нас іще так можуть зустрічати? Тільки тут! На цій прекрасній землі.

– Наскільки, по-вашому, вдала назва вистави – «Сублімація любові», адже у оригіналі п’єса, за якою поставлена комедія, називається «Паола і леви»? – Сублімація любові у житті спостерігається повсякчас. Ми завжди залежимо від обставин, від своїх фантазій. Ми, як сьогодні модно, їх візуалізуємо, а потім відчуваємо дежавю — коли ти собі щось нафантазував і це здійснилося. Так і стається у житті наших героїв. Той любовний трикутник, який виникає, виправданий життям, адже інколи чоловіки дуже багато на себе беруть і думають, що у них вся Земна куля в руках, а вони — володарі світу. Ну, можливо, так і є (посміхається). Але приходить жінка і, як кажуть французи: «Шерше ля фам»! Все стає на свої місця… Саме жінка завжди обирає! – З Віталієм Борисюком ви разом уже більше 20 років. Який секрет вашого подружнього життя? – Немає секретів. Головне — аби люди зустрілися, щоб цей пазл співпав. Адже люди багато років шукають один одного. Коли це стається, треба берегти все, як зіницю ока, не втрачати терпіння, довіру. Хоча, мушу сказати, якісь негаразди і пригоди, які стаються з нами повсякчас у подружньому житті, якраз і гартують. Нас з Борисюком – то точно! Не було б цих негативів, не було б стільки років разом, адже два мінуси, як відомо, зрештою дають плюс. Всі ці роки з ним — для мене як один день. І це якраз критерій того, що люди однієї групи крові. У кожної родини свої секрети, свій штрих-код, мова, звички і традиції, головне спільне для всіх – вміти пробачати. Якщо навіть хтось оступився, помилився у житті, якщо є кохання, яке ви відчуваєте всім серцем, варто пробачити, йти далі і будувати нове життя.

– Ваша трійця з Євгеном Паперним і Віталієм Борисюком – справжній приклад дипломатії! Поділіться порадою з українцями, яким зараз чи не найбільше треба навчитися знаходити спільну мову попри всі негаразди і розходження думок. – Всім я хотіла би порадити прислухатися один до одного. Адже інколи ми не чуємо і не бачимо один одного. Дівчата шукають якихось принців на білому коні і, не дочекавшись їх, роблять дурниці. А якби озирнулися, побачили би, що серед наших хлопців є справжні красені, чоловіки, на яких можна покластися. У житті не все одразу! Наші дівчата хочуть одразу в зірки, одразу стати дружиною генерала. Але ж треба і з лейтенантом пожити, щоб надбати весь цей багаж! Тому тільки великотерпіння завжди рятує нас, жінок. Ми маємо бути турботливими, маємо не забувати, що саме ми створюємо затишок у родині і за будь-яких обставин маємо берегти наших чоловіків. Адже сьогодні у цій жахливій політичній ситуації, яку маємо, ми щодня втрачаємо наших чоловіків. Я про це думаю завжди… От говоримо, а серце там — з нашими українськими воїнами, які нас захищають. Коли я чую ці страшні новини, серце кров’ю обливається. Розумієш: Господи, якась дівчина, якась дружина, якась мати не дочекалася… Дуже хочеться, щоб ми хоча б десь на горизонті побачили ознаки миру. Коли же ж він має настати! Ми, всі українці, думаємо тільки про це. Українці завжди міцні духом, нас не зламати за будь-яких обставин. Нас це тримає на цій землі… Хочеться, щоб всі ми берегли свої родини, шанували своїх батьків, а Господь був до нас милосердним.

– Ольго, у вас чимало нових проектів. Буквально днями ви повернулися зі зйомок у Варшаві… – Там знімаюсь вже третій рік. Дуже рада, що маю можливість спілкуватися з польськими кінематографістами, адже це новий вимір у моєму творчому житті. У серіалі «Блондинка» я граю українку, рудоволосу Оксану, заробітчанку. Ну, а як ще нас бачать у Європі?! Поки що так… Шкода, але така дійсність. Вона кидає свого чоловіка, який пиячить, і їде з донечкою шукати свою долю. Знаходить її у  Польщі — у неї закохується поляк Вуйт з села, хоча це відбувається не одразу, а вже після різних пригод… Режисери і продюсери спочатку не бачили в мені пасію Вуйта. Бачили в мені просто жінку — українку, яка ще й масажист, і навіть трошки екстрасенс. А потім виникла ця історія. І слава Богу! Я думала, що там один сезон познімаюсь, а вже третій рік триває. Я щиро дякую за таку довіру.  У серіалі мені пропонували говорити українською, але я одразу сказала, що у Польщі мене ніхто не зрозуміє. Поляки дуже шанують свою мову, тим більше — нове покоління все говорить польською. Тож я вчила роль польською. – До цього її застосовували ще десь? – Я її повіджала… (натхненно говорить польською, — прим. авт.) Польська мені легко лягає, тим більше, що моя прабаба Хелена і бабця Барбара Лепковські мешкали у Варшаві. Тепер ця гілочка відгукується у такому кінематографічному форматі, що я теж опинилася у Варшаві. – Це виключно польський проект? – Так, хоча, можливо, його придбає українське телебачення. Побачимо. Це інколи трапляється. Нещодавно, наприклад, на «1+1» показували польський серіал «Наші пані у Варшаві», де я озвучила польську актрису. Може, завтра і серіал «Блондинка» з’явиться на українському телебаченні. Я була б тільки рада!

Ольга Сумська на зйомках польського серіалу «Блондинка»

– Наступного тижня, 10 жовтня, на «1+1» буде прем’єра ще одного серіалу за вашої участі – «Найкращий тиждень мого життя». – Якраз там я — дружина генерала (посміхається)! Споконвічно серіал мав іншу назву – «Найгірший тиждень мого життя». Але як корабель назвеш, так він і попливе, тож почали траплятися пригоди і продюсери вирішили змінити назву. Всього одне слово змінили: гірший на кращий — і зразу все розвиднилось і покотилось. Маємо щиру надію, що серіал сподобається глядачам. Це дуже цікава, класна комедійна історія стосунків зятя, який потрапляє в родину дружини. Як потенційна теща, можу сказати, що я — просто золота теща (посміхається)! Що там казати — про таку тещу можна лише мріяти! З дипломатичної точки зору у серіалі я займаю позицію зятя, не засуджую, а навпаки – його захищаю. Ну до певної міри… Коли трапляється щось страшне, вже все змінюється на очах… А от що саме трапляється – нехай глядачі подивляться і скажуть своє слово. – У цьому серіалі ви вкотре граєте зі своїм кумом – Володимиром Горянським. – Так, Володя — хресний батько нашої Ганнусі. Він — не просто рідна людина і родич, на майданчику ми з півслова, з півпогляду розуміємо один одного. Нам достатньо подивитися одне одному в очі, щоб зрозуміти, що далі буде у кадрі. Володимир може запросто зненацька зателефонувати додому. Я у вечірньому вбранні, роблю мейк-ап, у мене через годину концерт… І раптом Володя: «Оля, хочу борщу!» Кажу: «Сонечко, залишається півгодинки… Ну добре, для кума – це ж святе!» І за 20 хвилин, отак, щоб не заляпати сукню (показує, витягуючи руки вперед, — прим. авт.), варю пісний борщ. Отакий!!! Приїжджає через півгодинки Горянський і їсть найсмачніший борщ у світі по-сумськівськи з 12 інгредієнтів. Я у цьому майстер і багато хто з друзів знають про мої кулінарні таланти. Отакі ми! Можемо, не попереджаючи, просто приїхати (посміхається). Це завжди велика радість зустріти кума, а тим більше — зустрітися з ним на знімальному майданчику. Про такого партнера можна тільки міряти!

Ольга Сумська і Володимир Горянський у серіалі «Найкращий тиждень мого життя», прем’єра якого відбудеться 10 жовтня на каналі «1+1» – З вашими чоловіками у роботі таке ж абсолютне взаєморозуміння? – Знаєте, якраз з Віталіком ми весь час сперечаємося. З чоловіком у мене виникають якісь такі незрозумілі ситуації, коли ми щось доводимо дуже темпераментно, і це інколи закінчується сваркою. Але мене наша донька Ганнусечка завжди заспокоює, каже: «Мамуню, ну якщо ви так сперечаєтеся, це означає, що ви небайдужі, що ви кохаєте один одного!». Нам не нудно — це точно. Тому що два лідери, два актори в родині – це випробування. Це, знаєте, не кожен витримає… Але знову ж ми — люди однієї професії, ми розуміємо один одного. Я дивлюся на своїх батьків, які прожили разом 53 роки – і конфлікти, і все теж було. Згадую, як я чекала їх з гастролей. Все дитинство була сама вдома, бо батьки весь час були на гастролях. О третій ночі чула рідні тембри голосів: батько так дуже гучно (показує, імітуючи чоловічий тембр – прим. авт.) – розкішний потужний баритон народного артиста В’ячеслава Сумського і Ганни Іванівни. Боже, яке щастя! Це ж за квартал чути ці голоси (посміхається)! І завжди: «Щось ти там не так зіграла. Можливо, так треба було… А давай наступного разу…» Ми критикуємо один одногою, бо хто ще скаже критичне слово, як не жінка чи чоловік. Це ж добре! Це класно! Це так розігріває, так стимулює! – А з Євгеном Паперним як вам працюється? – З Євгеном можна посперечатися, але все одно буде так, як він сказав. Євген — дуже авторитетна людина! Якщо вже він скаже своє чоловіче слово, тут можна тільки залізти під стіл і більше нічого не говорити (посміхається). Тому що це, по-перше, буде дуже темпераментно сказано, зі слівцем таким з перчинкою. І тут уже нікуди не дітися: робити так і не інакше. Це вже друга наша вистава утрьох, першою була «Боїнг-боїнг», до якої він нас з Віталієм запросив, ще є майбутні плани, тому треба довіряти, поважати, прислухатися до нашого художнього керівника і по можливості не сперечатися. Я лише так лагідно, тендітно можу сказати: «Євген Васильович, а можна у цій мізансцені я вийду трошки отак, щоб було вигідніше перед глядачем…» — «Ага, хорошо, давай, я попробую…» (копіює його голос, — прим. авт.) На такому рівні. Це ж уже худрук! Хоч і бувший чоловік, але уже худрук! І з цим треба рахуватися. – Нещодавно на 50-річчя Євген Паперний вам «Оскар» подарував. Приємно було? – Яка актриса не мріє про «Оскар»?! Він знав, як мене здивувати. Спасибі йому за те, що він — така фантазійна людина, знає, з якого боку підійти. Дякуючи йому, ми працюємо у чудових антрепризних виставах. Хто б міг подумати, що наша родина знов об’єднається після того розлучення 25-річної давнини… Але так трапляється у житті, треба все пробачати. Якщо люди рідні, якщо вони відчувають один одного, все одно їх доля якось поєднує – раніше чи пізніше… Я дуже завдячую Жені за те, що сьогодні ми разом працюємо.

– Це ж саме його ініціатива була – запросити вас із Віталієм? – Саме так! Сьогодні створити антрепризний театр, керувати ним, робити вистави, проводити гастрольні тури і збирати аншлаги – повірте, це дуже і дуже важко! Хоч ми тепер і домінуємо. Сьогодні не так багато російських антреприз, а от український актор на часі – і в кіно, і в антрепризі. Ми нарешті дочекалися, що український актор домінує на теренах України. Наші актори сьогодні нарозхват. Кому не зателефонуєш, всі зайняті, мають шалений графік і по 2-3-4 проекти. Я, наприклад, окрім вищезгаданих серіалів зараз також завершую роботу у новому проекті «Нити судьбы» на телеканалі «Інтер». Це така екстравагантна, життєва історія, де я граю жінку з характером — непередбачувану, закохану і ще молоду, адже в неї ще коханець за сюжетом є (сміється). Хоча б не бабуся — і то добре! Коли я граю молодих або героїнь свого віку – це так окрилює, надихає, а коли старшого віку – частково пригнічуєшся, хоча все одно тягнеш цей образ. Коли я грала у серіалі «Гречанка» 60-річну свекруху, мені хотіли зробити латексні зморшки по всьому обличчю. Я уявила собі: 4 місяці в латексі ходити – та хай Господь милує! Режисеру і продюсеру сказала: «Давайте я акторськи це зроблю. Завантажу образ так, що ви побачите, що й тих зморшок не треба». І вийшло! Глядач сприйняв мене такою, якою я є. Головне, що був стрижень, характер, позиція, образ сильної жінки. Я дуже вдячна продюсерам і кінопродукції Film.ua за таку потужну роль, яку мені пощастило зіграти. Свекруха Софія Миколаївна у «Гречанці» — про такі ролі можна тільки мріяти! Я, до речі, страшенно ціную оцінку глядача, коли підходять і кажуть: «Боже, она же такая, такая…» Був шикарний випадок, у Львові підійшла моя шанувальниця: «Пані Олю, я вас так шаную. Моя родина просто захоплюється вашою творчістю. Ми подивилися оце нещодавно… Оця ваша Софія Миколаївна… Вибачте, ну ви і стерво у цій ролі! Ну ви і стерво!!!» Коли таке чую — от же ж вона, щира правда (сміється) Я — за такі перевтілення!

Ольга Сумська у ролі Софії Миколаївни у серіалі «Гречанка»

Відсвяткувавши у серпні 50-річчя, Ольга Сумська приголомшила країну своєю ідеальною красою і стрункістю у еротичній фотосесії – Після вашої нещодавньої еротичної фотосесії в Instagram пишуть, що ви запросто могли б стати майбутньою дівчиною Бонда! – Моніка Беллуччі у свої 50 стала не дівчиною, а жінкою Бонда. Тому маю надію, що все попереду (посміхається). – А ви б погодились? – Що за питання?! Дорогенькі! В такого рівня кінематографі зіграти епізод для актора — це вже щастя. Акторові потрібні повнометражні фільми. До речі, я радію, що сьогодні за підтримки держави запущено більше 45 повнометражних україномовних стрічок. Звісно, я поважаю «великий русский язык», зрозуміло — Лермонтов, Пушкін, Толстой, зараз ми граємо «Анну Кареніну» і Чехова мовою оригіналу, але це такий бальзам на душу! Запевняю вас, що сьогодні дуже правильно ведеться політика Міністерства культури, програма активно напрацьовується. Не тільки повнометражні, а й хороші, якісні україномовні серіали мають з’являтися на українських каналах. Тільки так ми можемо популяризувати мову, тільки так молодь заговорить українською. Приклад — славнозвісний американський серіал «Друзі». Мої старша і молодша донечки, особливо старша Антоніна говорить: «Мамо, я обожнюю саме український переклад серіалу «Друзі». Російський не сприймаю». Тому що коли це вдало, це завжди западає в серце. Все залежить від втілення, від виконання, від того, які професіонали працювали. У серіалах і фільмах все має бути професійно. Як тільки-но ми будемо знімати хороші, якісні українські серіали українською мовою, тоді вже зможемо почати говорити про хороші рейтинги. Просто потрібно почати це робити! Треба почати вірити у своє, рідне, українське. Почати його виробляти. Мені інколи сьогодні дорікають: «Пані Ольго, чого даєте інтерв’ю різними мовами». Так, я володію обома мовами, але у мене є прекрасні україномовні фільми ще тих часів. Я застала ще той період розквіту українського кіно, мені є, що згадати. І сьогодні, коли ти працюєш в україномовному жанрі, Боже, це таке щастя! Який злет був у нас на зйомках фільму «Іван Сила» Віктора Андрієнка! А потім ми збирали прекрасні аншлаги. Фільм орієнтувався на підлітків, на ту категорію нашої молоді, для якої не так багато сьогодні знімають. Фактично, це єдиний фільм українською мовою для 13-14-річних. Люди постійно підходили і дякували за цей фільм. От у цьому напрямку маємо працювати, саме в цьому. – Кажуть, осінь – час депресій і хандри. Як ви рятуєтеся від цього стану? – Та що ви?! Для нас, акторів, осінь навпаки — початок нових сезонів. З новими силами, з хорошою, потужною енергією, з позитивом, з радістю ми привозимо нові вистави, які показуємо у різних куточках нашої рідної України: Центр, Захід, веземо цілий гастрольний тур вистави «Сублімація любові» і «Анна Кареніна» у визволені міста Донбасу. Нас там чекають з нетерпінням, підходять, обіймають, плачуть… Кажуть: «Ми – Україна! Так прекрасно, що ви приїхали!» Не так часто хтось із колег туди їздить, тому ось уже третій тур ми плануємо туди повезти цієї осені… Осінь — це пора творчих злетів! Тому я всім бажаю, щоб ця бурхлива енергія була втілена у хороших проектах і добрих життєвих перипетіях. Головне – любити життя у всіх його проявах! А золота осінь – та ви що?! Вона ж оспівана поетами! Це такі барви, це такі нові кольори! Я хочу, щоб у житті наших українців якраз були оці нові, чудові осінні кольори! Дякуємо за організацію інтерв’ю компанії «ВІННИЦЯКОНЦЕРТ».

Фото з вистави «Сублімація любові» — Юрія Білошкурського.
Ссылка на источник: http://vn.20minut.ua/Kontserty/olga-sumska-u-vinnitsi—pro-rol-zhinki-bonda-borsch-dlya-goryanskogo-i-10548946.html

Популярные статьи: