СТАЛКЕРИ — 27.02

копродукція Київського театру «Золоті ворота» та Київського академічного Молодого театру

вистава-володарка театральної премії «Київська Пектораль»

 

СТАЛКЕРИ

автор: Павло Ар’є

режисер: Стас Жирков

художник: Юлія Заулична

актори: засл.артистка України Ірма Вітовська (Київський академічний Молодий театр), Віталіна Біблів, Влад Писаренко та Олексій Нагрудний (Київський театр «Золоті ворота»)

 

Анотація:

Чи можна сміятися і плакати одночасно? Можна!

На виставі «Сталкери» можна і не таке пережити…

Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, її хвороблива донька Слава і придуркуватий онук Вовчик. Колись у Вовчика був тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі – свої документи і всі гроші – і зник у невідомому напрямку…

Це специфічна комедія, де міф та реальність мають однакову силу, де радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя, де картопля – делікатес, а «згущьонка» – просто фантастика!

«Чому ми живемо в зоні, а інші люди живуть там – «не в зоні»? У виставі ця чорнобильська Зона відчуження набуває метафори цілої України, штучно відрізаної від світу.

Спектакль – хіт столичної афіші. Учасник багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалів, багато подорожував Україною.

Не пропустіть унікальну нагоду побачити «Сталкерів» на сцені Будинку офіцерів … лютого 2018 року!

 

Преса про виставу:

 

«Крім художньої складової, у «Сталкерах» дуже важливий людський фактор. Невгамовна режисерська енергія Стаса Жиркова в цьому сценічному опусі помножена на старання блискучого акторського ансамблю – Віталіна Біблів, Олексій Нагрудний, Владислав Писаренко. Соло в ньому – за Ірмою Вітовською. Актриса перетворюється на 86-річну бабу Прісю, розбиту радикулітом, яка часто плутає реальність і сни, але має вельми завидні і стійкі життєві принципи. Заради порятунку єдиного онука, підстреленого на п’яному депутатському полюванні, вона не побоїться зустрітися зі смертю – у буквальному сенсі». (Ірина Чужинова, «Forbes.Україна»)

 

«Ця баба-Земля — жінка-месниця, жінка-страстотерпиця, жінка-авантюристка…

Ірма Вітовська висвічує свою бабу-Землю сяйвом акторського гумору, гостротою сценічного контуру. Особливий контрапункт і майстерна сценічна виточка мимоволі пронизують глядача — кожним жестом баби-Землі, кожною її фразою, розчулюючи, завойовуючи, зачаровуючи». (Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня»).

 

«Якщо перший акт можна визначити як фарс, насичений фірмовими «гегами» Жиркова, то другий перетворюється на трагігротеск. І чим ближче до розв’язки, тим суворішим та стриманішим стає у своїх фантазіях постановник.

Чому ж після вистави, попри все це, не виникає відчуття приреченості? Чому вона така світла? Може, тому, що не по роках мудрими є тут і автор, і режисер, і актори. І це дарує впевненість: і у них, і у нас усе ще попереду». (Анна Липківська, «День»)