«Щоб так займатись модою, треба бути художником» — у прокаті фільм про Ів Сен-Лорана

— Якщо прийде комунізм? Що робитимеш? — запитують у французького дизайнера Ів Сен-Лорана, роль якого виконав актор П’єр Ніні. 1968-го Францією прокотилася хвиля масових страйків.
— Сукні, — не замислюючись, відповідає стрункий манірний хлопець в окулярах із грубою оправою.

З 10 квітня в українських кінотеатрах показують біографічну стрічку «Ів Сен-Лоран» режисера Жаліля Леспере. Стрічку презентували у Києві в рамках фестивалю «Французька весна».

Фільм розповідає про роки становлення власного стилю Сен-Лорана та розвитку однойменного бренду. Він, уродженець Алжиру, в 21 очолює художню частину будинку моди «Діор» у Парижі. Ще за 4 роки засновує свій бренд разом із партнером П’єром Берже.

У стрічці дизайнер постає дуже емоційним, слабким і беззахисним. У 1960-ому він переживає нервовий зрив, бо був покликаний на військову службу до Африки. Часто почувається невпевненим, переживає, як публіка сприйме його колекції.

— Мода — це не велике мистецтво. Це взагалі не мистецтво, — Сен-Лоран метушливо знімає окуляри.
— Щоб так займатись модою, як ти, треба бути художником, — заспокоює його Берже.

Саме він узяв на себе всі фінансові справи будинку моди «YSL». Здається, Берже до безпам’яті закоханий в Іва, захоплюється його талантом, пробачає зради та істерики. Водночас дизайнер просто потребує його, як сильного і практичного партнера. Розуміє, що самотужки ні емоційно, ні фінансово не здатен вести справи.
У сцені на початку картини, після вечірки на ліжку прилягли відпочити Сен-Лоран і Берже, а між ними — манекенниця. Дівчина спала, а чоловіки через неї простягнули один одному руки та ніжно погладжували. Між ними завжди був хтось третій. Принаймні складається таке враження із сюжету стрічки. Натомість чоловіки прожили разом 50 років.
У фільмі герой кілька разів повторює, що волів би робити лише одяг для жінок. Його цікавить тільки краса та естетика. Тому згодом закохується в іншого чоловіка.

— Він елегантний, у нього красиве тіло. Я люблю його, — розповідає П’єру про свого коханця.

Ів часто захоплюється наркотиками й алкоголем, потім лікується. Враження, наче він руйнує самого себе, намагається покарати себе за щось. Можливо, соромиться своєї гомосексуальності, чим дорікала йому мати та оточення в дитинстві. Усвідомлює свою фізичну слабкість і постійно сумнівається у наявності свого таланту.

— Навіщо ти влаштовуєш собі гомору з пристрастями? — Берже б’є знепритомнілого Сен-Лорана по щоках.

У фільмі багато знаних символів, що стосуються дизайнера. Фотосесія оголеним, колекція «Трапеція», сукні з прямокутних лінії, які створив на основі картин П’єта Мондріана та його відома фраза: «Мода проходить, стиль вічний».

Джерело

Популярные статьи: